Святійший
Патріарх Київський
 
і всієї Руси-України

ФІЛАРЕТ

День тезоіменитства:
14 грудня

 

 Преосвященнійший
СИМЕОН,
Єпископ
Дніпровський
і Криворізький.

День тезоіменитства:   
11 жовтня

 


 протоієрей Олексій (Лупін)
День тезоіменитства:  
30 березня

День ієрейської хіротонії
16 серпня 1992 року

 ХВАЛІМО БОГА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.

Читання он-лайн:


 

 

 

 

 

Офіційні веб-сайти
Київського Патріархату
:
 

 

 

Наш банер: 


Запрошуємо до співпраці православні сайти
Української
Православної Церкви
Київського Патріархату

і пропонуємо взаємне
розміщення банерів.
 

Код для вставки
нашого банера:

<div align="center" style="font-size:8px">

<a href="http://nashhram.jimdo.com/"><img src="http://www.artbanner.com.ua/bannermake/banners121/6401678172053333.png" border="0" width="220" height="60" alt="" /></a><br />

</div>

 


Адміністратор сайту:
Віталій Музика

Погода в Krivoy Rog

"Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його
в закритому місці
чи під посудину,
але на свічник,
щоб усі, що входять, бачили світло".
                                                                                                      (Лк. 11, 33).

 

В нашому Свято-Троїцькому храмі
перебували святині:

 

 

Ковчег з частками мощів святого Іоана Предтечі, святого великомученика Пантелеймона, святого преподобного Сергія Радонежського, святого преподобного Амфілохія Почаївського та святих преподобних отців Києво-Печерських: Мойсея Угрина, Феодора, князя Острозького, Агапіта, лікаря Печерського, Авраамія Трудолюбивого і Никона, ігумена Печерського.

Господь зберігає тіла праведників для нас, мандрівників у житті земному. Вшановуючи святі мощі, православні вірять в молитовну допомогу святих, чиї мощі спочивають у ковчезі. Вірять, що святі отці допоможуть зміцнити віру, відновити здоров'я духовне і тілесне та направлять на  життєвому шляху. 
З
благословення керуючого єпархією  Преосвященнійшого Симеона, єпископа Дніпропетровського і Криворізького, на другій седмиці Великого посту ковчег з частками святих мощів перебував в нашому Свято-Троїцькому храмі з 17:00 години 28 березня по 16:00 годину 30 березня 2013 року Божого.
За час перебування у храмі до святині змогли прикластися парафіяни та велика кількість людей з різних районів міста, а також паломники з довколишніх населених пунктів.
Майже без переви в храмі лунав урочистий спів Акафісту всім преподобним Печерським та возносились молитви до Іоана Хрестителя, великомученика Пантелеймона, преподобного Сергія Радонежського та преподобного Амфілохія Почаївського. Швидко промайнув час і закінчилося перебування святих мощів в нашому храмі, але не закінчаться наші молитви до святих угодників Божих. Ми будемо молитовно звертатись до них і просити їхньой допомоги і заступництва для Церкви і України та для справи нашого спасіння.

 

Фоторепортаж про подію можна переглянути тут:

 

Холмська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці перебувала
у нашому храмі з 14 по 16 листопада 2012 р.Б.

Давня Русь-Україна мала чотири найбільші святині – чудотворні образи Богородиці з Дитятком: Вишгородський (Владимирський), що нині перебуває у Москві й шанується як головна реліквія Росії; Белзька (Ченстоховська), що тепер найбільш шанована у Польщі; Успіння Богородиці з Успенського собору Києво-Печерської лаври (знищена під час зруйнування храму більшовиками 1941 року) і Холмська – єдина з перелічених, що нині осяває нашу благословенну землю.

Довгий час вважалося, що написав її сам апостол Лука. На жаль, це лише легенда. Після тривалих досліджень учені дійшли думки, що ікона датується не раніше як кінцем XI століття й належить до тогочасної царгородської іконографічної школи. Але й це означає, що Холмський образ Богородиці – найдавніший з усіх наявних в Україні та один із найстаріших у світі.

З’явившись на Русі ще в домонгольські часи, Богородиця Холмська пережила з нашим народом і лихоліття, і тріумфи, а незліченна кількість див, що сталися після молитов перед нею до Всемогутнього Бога, мало не одразу закріпили за її назвою означення чудотворна. Так, наприкінці 1240-го чи на початку 1241 року Холм оточили монголо-татари, але після того як дві князівни повеліли виставити цей образ на оборонні вали, загарбники мерщій зняли облогу.

Але через 20 років Холм опинився таки в руках ординців: храм, у якому перебував образ, було знищено, а сам він, понівечений, понад сто літ пролежав під його руїнами.

Інший епізод з історії цієї святині теж відбиває життя нашого народу: 1596 року образ опиняється в уніатів, а в 1651-му король Ян-Казимир бере її в похід проти Богдана Хмельницького. Трагедія українства під Берестечком і перемога поляків, які використовували Холмську Богородицю як військову корогву, привела до нечуваного шанування цієї ікони римо-католиками. (Чого варті проведені 1765 р. урочистості з нагоди її коронування золотими папськими вінцями: салюти, тріумфальні арки, паради, багаті пожертви, кілька сот тисяч прочан!..) Щоправда, вже у битві під Жванцем перемогу здобули козаки, а Холмський образ польському війську «не допоміг». Це, до речі, дуже показовий факт, що засвідчує, як безвідповідально деякі люди використовують Богородицю, Бога і все небесне воїнство до своїх військово-політичних (земних і скороминучих!) проектів. Усе набагато складніше й таємничіше, ніж може здатися.

За Хмельниччини та в наступні роки через нестабільність у Речі Посполитій образ Холмський часто переховували поза Холмом, зокрема на Волині, у славетному тоді Жидичинському монастирі неподалік Луцька, адже греко-католицькі єпископи Холмські були ще й архімандритами Жидичинськими. Один із них, Яків Суша, отримавши від церковноначалія завдання зібрати всі можливі для фіксування оповіді про чудеса від Холмської ікони Богородиці, склав їх під однією палітуркою і видав книгу. Автор дослідив і давні писемні джерела (нині нам недоступні), й усні оповіді сучасників, не одному чуду він був свідком, – і в міру побільшення матеріалу видавав цю працю у дедалі повнішому обсязі. Останнє прижиттєве видання налічувало їх близько семисот. По смерті Якова Суші майже століття велися подальші реєстри чудес від Богородиці Холмської, але із зафіксованих більш як тисячі випадків у XVIII ст. було надруковано лише малу дещицю.

1875 року російський уряд скасував унію. І хоча з нагоди повернення Холмської святині в лоно Православ’я щедрі пожертви склав сам імператор Олександр II, за «уніатські» часи слава Богородиці Холмської в православних потьмяніла. Ось дивовижний цьому приклад. 1888 року цар Олександр III із сім’єю в ході тривалої подорожі країною побував і в Холмі, молився перед славетним колись образом, але місцевий єпископ мусив пояснити (судячи з докладного звіту у «Волынских епархиальных ведомостях»), що ж це за ікона. Повертаючись до столиці, царський поїзд зазнав жахливої катастрофи, загинуло чимало людей, але вся царська родина вийшла з-під уламків неушкодженою. Тоді вся імперія дякувала Богові за чудесне уникнення керівником держави смерті, проте, судячи з церковної преси, мало хто поєднував це диво з прощею до Холма.

А от простий народ, весь український люд, особливо холмщани, підлящуки і волиняни, ніколи не забували про чудотворну. В Першу світову та після встановлення більшовицької диктатури образ переховували в Києві – і в монастирях, і в приватних оселях. Під час Другої світової війни у Холмі відновили православну єпископію, а радості українців не було меж: 1943 року ця реліквія повернулася до Холма.

На жаль, недовго могли молитися наші віряни біля чудо­творної. За «других совітів» її переховувала родина Коробчуків, переселена на Волинь із-за Бугу. 2000-го образ укотре явився нам – для нових молитов і для нових чудес. Він експонується у Музеї волинської ікони в Луцьку (вул. Ярощука, 5).

Холмській іконі Богородиці як одній з найшанованіших у Православ’ї складено й особливі акафісти. Щоправда, у церковнослов’янський текст від 1930 року закрались історичні й богословські помилки, а україномовний переклад, здійснений 1943 року митрополитом Іларіоном (Огієнком), уже застарів. Крім цього, у тому акафісті не відтворено різноманітних див, за котрі особливим чином варто дякувати Богородиці – нашій заступниці перед Всевишнім. Тож нині написано новий акафіст Богородиці Холмській. Єпископ Луцький і Волинський Михаїл благословив його до друку і храмового використання. Молімося до Матінки Божої, в чудотворному образі Холмському прославленій!


За матеріалами офіційного веб-сайту Волинської Єпархії УПЦ КП:  http://www.pravoslavja.lutsk.ua/svjatyni/kholmska

 

 

Відео про перебування Холмської
  чудотворної ікони Пресвятої Богородиці у нашому храмі.


Мощі святої Великомучениці Варвари
перебували на Криворізькій землі у нашому храмі
8 - 10 серпня 2006 р.Б.

2006 року Божого виповнилося два величних ювілеї в історії українського народу та його Православної Церкви - 1700-літня річниця з дня мученицької смерті св. Вмц. Варвари (17 грудня) та 110-а річниця з дня освячення Володимирського патріаршого кафедрального собору м. Києва (20 серпня) . Такі величні святині нашої минувшини не можуть не викликати захоплення та навіть здивування у мільйонів людей, які були безпосередніми свідками чи то чудодійної сили животворчих мощей св. Вмц. Варвари, чи краси та чарівності прекрасного кафедрального собору на честь святого рівноапостольного князя Володимира Великого.
Отці VII Вселенського собору проголосили: «Господь наш Ісус Христос дарував нам мощі святих, як джерела спасіння, які виливають різноманітні благодіяння на немічних».
Народилася Варвара в грецькому місті Іліополі у заможній родині. Батько святої Діоскор фанатично поклонявся язичницьким богам. Хоча дівчина змалку росла без матері, але Божа благодать рано зійшла на нею. Вона була вродлива, мала світлий розум і чуйне серце. Усамітнена, замкнена від людських очей у верхніх кімнатах (тоді був звичай не показувати знатних, багатих дівчат, а замикати їх) Варвара не нудьгувала. Господь керував її думами і спрямовував їх до благого кінця. Вона сама дійшла розумом: створити небо і землю, все видиме і невидиме могла тільки надзвичайно потужна сила. Хоча вона схована від людських очей, але присутня у всьому. У світі існує порядок, значить усі справи виконується згідно з волею цією верховної сили. На таке не здатні дерев'яні, хай навіть позолочені божки.
Варвара відмовляла всім женихам, чим дуже засмутила батька. Адже Діоскор, як усі смертні, мріяв про продовження роду. У цей час дівчина познайомилась із християнами. Священик, який прибув із Єгипту, її охрестив. Благодать святого хрещення мала таку силу на чисту душу, що Варвара нарекла своїм нареченим Ісуса Христа.
Між святою дівою і батьком відбувся серйозний конфлікт. Діоскор віддав непокірну доньку властям міста. А ті заточили дівчину в темницю. Там її жорстоко посікли воловими жилами і заточили в темницю.
О, диво! Близько півночі казенне приміщення залило небесне світло осяяло. Невимовна радість, захоплення переповнили Варварину душу. В оточенні небесної слави до святої Варвари з'явився її коханий Жених. Ісус Христос ласкаво сказав: «Сміливіше, наречено Моя, не бійся! Я завжди з тобою: охороняю тебе і споглядаю твій подвиг».
Підбадьорена Варвара знала, що за Христа вона готова прийняти смерть і що вона не похитнеться у вірі. Знову святу люто катували: оголену повісили на дереві, стругали її тіло залізними кігтями, опалювали ребра гарячими свічками, а голову били молотком. Глядачі були вражені стійкістю дівчини. Одна жінка, на ім'я Іуліанія, підійшла до мучителя й стала голосно звинувачувати його у жорстокості. Іуліанію теж мучили. Свята Варвара молилася тоді Господові, щоб дав цій жінці силу вистояти до кінця задля великого подвигу.
Коли святу Варвару вели на страту (сам батько відтяв мечем їй голову), то дорогою вона вголос творила молитву:
«О, безначальний Боже, який сотворив небо і землю, і однаково милосердний до добрих і злих! Почуй тепер рабу твою: допоможи всякій людині, котра благоговійно згадає мої страждання і з вірою звернеться по мою допомогу. Хай же обмине її несподівана смерть і випадкова хвороба не трапиться з нею».
І ось, мощам святої Варвари, які знаходяться у Володмирському соборі Києва, змогли поклонитися і миряни інших міст України. Вперше за 900 років мощі Святої великомучениці Варвари із Києва вирушили у подорож Україною. Вони були виставленні для поклоніння і у нашому Свято-Троїцькому храмі.

"Наше суспільство живе в оточенні великого морального падіння. Церква повинна тубуватися про зміцнення віри, про відродження духовності. І один із таких заходів ми вважаємо - це поклоніння мощам святої Варвари", - сказав Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. 

 

Відео про перебування мощей
святої Великомучениці Варвари у нашому храмі.