Святійший
Патріарх Київський
 
і всієї Руси-України

ФІЛАРЕТ

День тезоіменитства:
14 грудня

 

 Преосвященнійший
СИМЕОН,
Єпископ
Дніпровський
і Криворізький.

День тезоіменитства:   
11 жовтня

 


 протоієрей Олексій (Лупін)
День тезоіменитства:  
30 березня

День ієрейської хіротонії
16 серпня 1992 року

 ХВАЛІМО БОГА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.

Читання он-лайн:


 

 

 

 

 

Офіційні веб-сайти
Київського Патріархату
:
 

 

 

Наш банер: 


Запрошуємо до співпраці православні сайти
Української
Православної Церкви
Київського Патріархату

і пропонуємо взаємне
розміщення банерів.
 

Код для вставки
нашого банера:

<div align="center" style="font-size:8px">

<a href="http://nashhram.jimdo.com/"><img src="http://www.artbanner.com.ua/bannermake/banners121/6401678172053333.png" border="0" width="220" height="60" alt="" /></a><br />

</div>

 


Адміністратор сайту:
Віталій Музика

Погода в Krivoy Rog

Поради  щодо  Великого  посту.

Великий піст, це час оновлення, покаяння і радості.
Радості не пасхальної, радісної, - а радості тихої і непомітної на перший погляд, але одночасно такої глибокої. Можливо, це від того, що під час посту в черговий раз бажаєш відійти від усієї непотрібної суєти, зануритись у кожен Божий день, і віднайти справжнього себе.
Великий піст готує нас до торжества торжеств - Великодня. Це справжня подорож. Це весна душі. І ось цей весняний шлях повинен привести до того, щоб ми, до його завершення, стали хоч трохи кращими, ніж були на початку цього путі.


Що ж можна зробити для того, щоб пережити піст по-справжньому?

Харчуватися просто.
До речі, для деяких категорій людей допустимі послаблення в їжі під час посту: для хворих, для тих, що займаються важкою працею, для вагітних і годуючих жінок і т.і. Але для цього необхідно порадитися з духівником.

Перш ніж щось говорити про духовну складову посту, потрібно звернути увагу на те, як ми будемо харчуватися. Адже найпомітніші під час посту саме харчові відмінності. Сенс посту - не в тому, щоб не їсти тваринної їжі (їжа сама по собі не робить нас ближче до Бога, і не віддаляє нас від Нього). Загальне правило: харчуватися потрібно так, щоб відчувати легкість, бо можна обтяжити себе і пісною їжею. Не потрібно «зациклюватися» на їжі. Менше часу і уваги приділяти приготуванню трапези. Менше грошей витрачати під час посту на їжу. У зв'язку з цим замислитися і над питанням, наскільки доречно купувати у піст і делікатесні продукти з тих, що статутом не забороняються. Необхідно відмовитися від будь-якої залежності чи прихильності. Піст, це час нашого звільнення. Визволення від того, що нас поневолює. У цей час ми можемо здійснити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності. У кожного подвиг буде свій. На цей час хтось повністю утримується від алкоголю, хтось - від куріння, а хтось - від телесеріалів. Подібних подвигів не варто вимагати від інших, але самому
потрудитись буде дуже корисно.

Молитися регулярно.
Піст без молитви - це зовсім не піст. Свою звичайну «немолитовність» нам зручно списувати на ритм життя, сімейні турботи, проблеми тощо.
Але спробуйте під час посту звільнити для молитви хоча б по 10 хвилин вранці і ввечері. Можна читати звичайні ранкові та вечірні молитви, покаянні молитви або щось ще, наприклад, Псалтир. Але під час посту до цих молитов потрібно додавати ще одну - коротку і змістовну - молитву святого Єфрема Сирина, - таку важливу для нас у всі тижні Великого посту.

 

Читати Святе Письмо.
Існує також благочестивий звичай: за час посту прочитувати самостійно всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Писання. Якщо ви ще не прочитали повністю Старий і Новий Завіт, то час Великого посту – добра нагода надолужити згаяне. Старайтеся читати Писання регулярно, найкраще щодня, в спокійній обстановці, щоб можна було зосередитися. Буде дуже добре, якщо після читання ви знайдете час трохи поміркувати про прочитане і подумати, як співвіднести Письмо зі своїм життям.

Відвідувати богослужіння.
Великий піст, це особливий час у ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо приходити до храму і серед тижня. Адже по суботах і неділях відбуваються практично ті ж самі богослужіння, що й завжди. Особливий настрій Великого посту, цей «світлий сум», можна відчути тільки в тихій красі буденних служб. Просто необхідно під час посту приходити на Літургію Напередосвячених Дарів.


Очистити
свій розум від суєти.
Чи варто повністю відключати телевізор, вводити мораторій на відвідування блогів, форумів і соціальних мереж - кожен вирішує сам. Деякі благочестиві християни взагалі на протязі всього посту утримуються від перегляду телевізора.

Творити справи милосердя.
Всі обмежувальні заходи (в їжі, розвагах тощо) важливі не самі по собі, але як засіб звільнення нашого часу і сил для головного: зростання у Христі. А зростати у Христі - це творити добро. Любити Бога і ближнього свого. Варто вибрати хоч одну справу, від якої добре буде не тільки вам, а й вашим ближнім. Перед постом ми чуємо слова Христові: "Що ви зробили одному з малих цих, Мені зробили". Трохи поміркувавши, ви напевно визначите, як багато можна зробити за ці 48 днів. Головне - намагатися ставитися до посту серйозно, на найглибшому рівні своєї свідомості, тоді й Господь дасть сили звершити піст. Звичайно ж, шлях цей нелегкий. Піст - це подвиг, який ми несемо по своїх силах. А в кінці цього шляху невимовна радість і спокій народжуються в душі кожного, хто гідно ніс свій маленький подвиг, з нетерпінням чекаючи Свята Світлого Христового Воскресіння.

 
Як суміщати піст і роботу?

Щороку перед звичайним міським жителем неминуче встають два практичних питання:
- Як відвідувати богослужіння, якщо робочий час в піст не скорочується?
- Як постити, якщо, проводячи цілий день на роботі,
змушений їсти  те, що пропонують їдальні та буфети?

У кожного своя міра.
Великий піст для працюючої людини - час особливий, як і для будь-якої іншої людини. Непрацюючих людей немає - хтось працює на державній службі, хтось у приватних компаніях, хтось вдома. І міра посту у кожного своя. Так, як утримувалися древні отці в єгипетських пустелях, напевно, зараз постити неможливо. Ніхто й не говіє, споживаючи лише три боба в день, подібно до того, як, згідно з життям преподобної Марії Єгипетської, харчувався Великим постом преподобний Зосима. Але відчужувати себе від тіла всієї Церкви в цей період ні в якому разі не можна.
Кожен повинен утримуватися в ту міру, щоб не просто волочити ноги, але і що-небудь робити. Один духівник говорив, що якщо людина помирає від посту, то це гріх самогубства. Тому можна вирішити для себе: я не зможу обходитися цим Великим постом без соняшникової олії, але зате я зможу обходитися без зайвої балаканини на роботі, без телевізора, без осуду або участі в якихось інших недостойних заходах. Я відключу себе від розважальної частини інтернету, а дам собі завдання прочитати певні глави Біблії...

Піст важливий не тільки в гастрономії. Важливий і внутрішній стан.

Що стосується відвідування богослужінь, то багато хто може згадати радянські часи, коли роботу і церковні служби, було дійсно важко суміщати з тих причин, що роботодавець (тобто держава) «ганяв» і всіляко стежив за віруючими, щоб їх якось ущимити в їхньому церковному житті, або й взагалі його позбавити. Але люди віруючі іноді навіть брали на 1-й седмиці Великого посту відпустки, щоб бути присутніми на службах. Тут все залежить від того, що ти шукаєш: шукаєш можливість відвідування богослужіння чи причини, щоб їх не відвідувати? Кожен визначає це сам.
Але якщо ти (в силу будь-яких причин), маючи бажання відвідати храм, в нього не потрапляєш – то зараз доступна безліч літератури, за допомогою якої можна корисно заповнити пропуск богослужіння. Припустимо, ви не потрапили на читання Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського - можна прочитати його вдома, самостійно. Адже це теж дуже важливо: коли ти вдумливо, не поспішаючи, сам встанеш на молитву, відмовивши на цей час собі у відпочинку на дивані - і прочитаєш це велике і сповнене каяттям творіння.
Але може трапитись і ситуація, коли необхідно буде замінити церковну службу на допомогу будь-кому, відмовитися від відвідування храму - і йти допомагати іншій людині.

Духовний піст складніше тілесного.
Потрібно докласти зусиль, поєднавши їх зі своїми можливостями, щоб поєднати відвідування богослужінь зі своїми робочими обов’язками.
Те ж саме стосується і їжі - потрібно себе обмежити поможливості. Кожен з нас повинен відчути, що піст - цеособливий період духовного оновлення, і у кожного буде своя міра. Треба згадати, що говорить Передання нашої Святої Церкви: постить не тільки наш шлунок, але і всі п'ять почуттів.Це найголовніше. Зрозуміло, побудувати своє життя так, щоб на сто відсотків виконати це правило, може не кожен. Ченці у давнину йшли після чину прощення з обителі, усамітнювалися, щоб постаратися максимально виконати подібні аскетичні вимоги. Але ми, живучи в миру, цього не зможемо. Ми повинні співвідносити наші можливості і вимоги Передання. Не потрібно плутати православний піст з дієтою. Якщо не можеш тілесно попоститься - намагайся постити духовно: нікого не засуджувати, не дратуватися, не гніватися, не дивитися на щось вульгарне, що міг раніше собі дозволити, не чути нічого зайвого, трохи усамітнитися...


Традиція послаблення посту – давня.
Взагалі Статут, кажучи про піст, не розрізняє, працює людина чи вона не працююча. Тому такі питання зазвичай вирішують з духівником, священиком, який добре знає своє духовне чадо і може порадити йому щось індивідуально. Дуже багато людей працюють і строго постять: не вживають ні риби, ні м'яса, ні молока. Але є ті, кому цього дотримуватися важко, особливо це відноситься до страждаючих захворюваннями шлунка або іншими недугами. Тоді потрібно брати благословення духівника на послаблення посту.
В деяких монастирях, де в цілому дотримуються дуже строгих правил, трудникам (молодим хлопцям, які працювали при монастирі, але ще не були ченцями) дозволялося у Великий Піст вживання риби. Тому що вони виконували важку роботу, і їм давалося таке благословіння.
Вагітним жінкам, ослабленим людям іноді дають послаблення не тільки на молоко, а й (в особливо індивідуальних випадках) на м'ясо. Але хоч якоюсь мірою навіть самому немічному і дуже завантаженому в працях чоловіку посту потрібно дотримуватися. Адже піст полягає не тільки в гастрономічних обмеженнях, а й у певній поведінці, відмові від розваг. Це вже міра посту. Добре б кожній людині підійти до священика, якому вона сповідається, і задати питання щодо посту, які хвилюють її особисто.

Нам заздалегідь відомо, що, наприклад, на першому тижні Посту читатиметься канон Андрія Критського. Зазвичай він починається в храмі ближче до вечора. Тому православні люди зі своїм начальством намагаються заздалегідь домовитися, пропонують відпрацювання в інші дні, або просто відпрошуються. Кожен намагається зробити все, щоб його відпустили, тому що цей Канон дає дивовижну допомогу і сам по собі дуже гарний. А взагалі тут теж все дуже індивідуально. У когось, може, і немає такої можливості. А прогулювати і лукавити - теж погано.


Не сумувати і не впадати у відчай.
Дотримуватися посту потрібно таким чином, щоб він не впливав на працездатність. Загальний принцип, який можна прочитати у багатьох святих отців: піст і будь-які інші тілесні подвиги повинні залишати місце для молитви і рукоділля. У даному випадку таким рукоділлям є робота.
Тому до Чотиридесятниці слід приступати, все зваживши, розсудивши, порадившись зі священиком, з кимось із церковних людей, які вже давно постять і не з чуток знають про те, що таке Великий піст - і знайти для себе міру, яка дозволить і дотримати піст, і не надірвати сили, уникнути крайнощів. Якщо проблема працюючої людини полягає в тому, що на роботі ніде відшукати пісну їжу, то можна щось готувати вдома і брати з собою. Якщо і такої можливості немає - значить, з того, що пропонується в точках громадського харчування, вибирати найменш скоромне. Звичайно ж, треба в першу чергу пам'ятати, що головне - це піст внутрішній, що складається з утримання від гріха, пристрастей, похотей, від поганих вчинків, слів, думок, почуттів, а піст зовнішній - це засіб допоміжний. Неможливість повною мірою дотриматися останнього, можна компенсувати зверненням більшої уваги на піст внутрішній, на духовне трезвіння.

Що стосується богослужінь, то потрібно намагатися відвідувати їх, як тільки надається така можливість. Якщо ж її немає, то можна заповнити прогалину тим, що вдома вичитувати повністю або частково, залежно від часу і сил, якісь великопісні служби. Зараз досить легко придбати в церкових або інтернет-магазинах послідування служб Великого посту.
В крайньому випадку, якщо і вдома, і на роботі обставини для молитви скрутні - можна почитати в дорозі, сидячи у салоні транспорту або вагоні електрички. Це все одно буде краще, ніж нічого - зрозуміло, якщо вам не доводиться стояти, штовхатися, перестрибувати з автобуса в автобус, а ви можете в транспорті зосередитися, зануритися в себе. А щоб зосередитися на молитві, потрібно постійно примушувати себе до уваги:
розвіялися - знову зібралися.
Добре б перш, ніж почати молитися, повправлятися в роздумах на теми вічності, нашої гріховності перед Богом, смерті, подальшого Суду, домобудівництва Божого, творіння світу, викупної жертви Спасителя; допомагає читання Писання і Святих Отців. Завдяки таким роздумам молитва буде більш уважною. Але все одно розсіювання неминуче - немає такої людини, яка б не відчувала цього стану. Його потрібно прийняти, не сумувати, не опускати руки, не впадати у відчай від неможливості ідеально налаштуватися на піст і молитву. Потрібно розуміти, що розсіювання - загальний стан нашої занепалої природи, нашого розуму, пошкодженого гріхом. Потрібно просто постійно повертати, занурювати свій розум в слова молитви, в пам'ять про Бога.

І Господь сподобить і допоможе.