Святійший
Патріарх Київський
 
і всієї Руси-України

ФІЛАРЕТ

День тезоіменитства:
14 грудня

 

 Преосвященнійший
СИМЕОН,
Єпископ
Дніпровський
і Криворізький.

День тезоіменитства:   
11 жовтня

 


25-та  річниця
ієрейської  хіротонії


 протоієрей Олексій (Лупін)
День тезоіменитства:  
30 березня

День ієрейської хіротонії
16 серпня 1992 року

 ХВАЛІМО БОГА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.

Читання он-лайн:


 

 

 

 

 

Офіційні веб-сайти
Київського Патріархату
:
 

 

 

Наш банер: 


Запрошуємо до співпраці православні сайти
Української
Православної Церкви
Київського Патріархату

і пропонуємо взаємне
розміщення банерів.
 

Код для вставки
нашого банера:

<div align="center" style="font-size:8px">

<a href="http://nashhram.jimdo.com/"><img src="http://www.artbanner.com.ua/bannermake/banners121/6401678172053333.png" border="0" width="220" height="60" alt="" /></a><br />

</div>

 


Адміністратор сайту:
Віталій Музика

Погода в Krivoy Rog


 

Про  богослужіння  Великого  посту.

Богослужіння Великого посту по-особливому впливають на душу, оскільки переважно мають покаянний характер і найбільш відповідають настрою душі людини, яка усвідомлює свою гріховність, кається і плаче перед Господом.

У молитовних текстах Постової Тріоді говориться про те, якою є людина, до чого вона повинна прагнути та якою має бути перед Богом. Під час Великого посту Свята Церква закликає нас до покаяння. Любов Божественна кличе душу людини пробудитися від сну, від духовної сплячки, та припасти до Отця Небесного в покаянні і смиренні. Покаяння ж невідємне від смирення та усвідомлення своєї немочі, гріховності, неможливості нічого змінити без допомоги Божої.

Через богослужіння Великого посту ми усвідомлюємо, що за подвигом посту послідує радість Христового Воскресіння. Словами Постової Тріоді ми просимо Господа сподобити нас гідно зустріти Світле Христове Воскресіння, причаститися Пасхального Агнця.

Богослужіння Великого посту особливі не тільки за своїм характером і внутрішнім змістом але і за своїм ладом. Всі неділі і седмиці Великого посту мають свій особливий зміст. У дні Великого посту Літургія, на якій здійснюється освячення Дарів, служиться тільки по суботах і неділях, а також у день свята Благовіщення Пресвятої Богородиці. По суботах і в день Благовіщення служиться Літургія святителя Іоана Золотоустого, по неділях - Літургія святителя Василія Великого. У середу і п'ятницю звершується Літургія Напередосвячених Дарів (також ця Літургія служиться в четвер 5-ї седмиці, в перші три дні Страсного тижня і в інші седмичні дні Великого Посту, якщо на ці дні припадає свято великого святого або храмове свято).
Пов'язано це з тим, що Євхаристія наповнена високою радістю про Христа Спасителя, це духовне торжество, Бенкет віри. Літургію, на якій відбувалося освячення Дарів, древні християни називали Пасхою. Але ця висока радість не узгоджується з сокрушінням і сумом, з якими повинно проводити дні Великого посту. А оскільки постуючим все ж необхідне зміцнення Небесною поживою Тіла і Крові Христових, то звершується Літургія Напередосвячених Дарів, щоб ми могли долучатися Святих Таїн.

 

 

Підготовчий період до Великого посту 2017 року.
Розпочинається він 5-го лютого Неділею про митаря і фарисея, яка висвітлює історію двох чоловіків, котрі різними шляхами йшли до Бога. Один намагався спастися ретельним виконанням добрих справ, а інший – тим, що бачив та визнавав свої провини.
Тут Свята
Церква нагадує нам про покаяння, як перший щабель на шляху до духовної досконалості. Христу угодною була молитва митаря, бо той каявся і бачив себе грішником.


Наступна Неділя про Блудного сина (12-го лютого). В цей день священнослужителі на Літургії благовістують відомий і важливий євангельський фрагмент – Притчу про блудного сина. Її зміст полягає в тому, що під виглядом люблячого Батька показано Самого Бога, а образ блудного сина, який навернувся, – це загальний образ грішника, який щиро покаявся. Як батько з притчі простив сину своєму всі його провини, так і Бог з радістю готовий пробачити всі гріхи та помилки кожного з нас, якщо ми щиро визнаємо їх та покаємось. Бог, як той люблячий  батько, з радістю йде нам на зустріч. Ця неділя нагадує нам про те, що без правдивого покаяння не може бути спасіння.


Неділі м’ясопусній, про Страшний суд, передує Вселенська батьківська субота (18-го лютого). На її богослужіннях ми сугубо, особливо ревно, молимося за всіх від віку спочилих отців та матерів наших, за тих, кого ми знаємо, пам’ятаємо або через неуважність забули. В цей день храми наповнюються вірянами, які згадують своїх близьких у загальноцерковній молитві.

Наступного дня, в Неділю про
Страшний суд (19-го лютого), читається Євангелія про те, як відбуватиметься остаточний Суд Божий над людством. Цим фрагментом Святого Писання Церква зовсім не хоче нас налякати, як про це часто кажуть безбожники. Навпаки, через дослідження майбутнього, яке чекає людство, ми можемо краще підготуватись до нього. Навчити нас бачити Бога у своєму ближньому – ось чого справді хоче від нас Церква в цей день. М’ясопусною неділею цей день зветься тому, що саме він є останнім днем перед Великим постом, коли християнам можна споживати м’ясо.

Наступний тиждень
(з 20-го лютого)– сирний (або Масляний). М’яса їсти вже не можна, але ще можна вживати масло, молоко та яйця.


Неділя сиропусна, Прощена неділя. Спомин Адамового вигнання з раю (26-го лютого). Напередодні Великого посту Церква згадує гріх Адама, котрий порушив Господню заповідь та цим втратив можливість вічного перебування в раю. Застерігаючи усіх нас від такого падіння, Церква кличе до покаяння та взаємного прощення образ один одному. На вечірньому богослужінні віруючі просять один в одного прощення та беруть благословення в настоятеля на початок великого та благодатного шляху святої Чотиридесятниці. В цей день християни мають примиритися з усіма, на кого тримають образу, та простити тих, хто їх образив словом чи ділом. Без взаємного прощення найсуворіший піст стане лише дієтою, яка не матиме сенсу. А молитва, без бажання внутрішнього преображення, залишиться даремною тратою часу та пустослів’ям.


Після Прощеної Неділі (3 27-го лютого) розпочинається Свята Чотиридесятниця (40 днів посту за прикладом сорокаденного посту Господа нашого Ісуса Христа в пустелі).

Кожна із семи недiль Великого посту має свою назву: Недiля Торжества Православ’я (5-го березня),  Неділя Святителя Григорія Палами (12 березня), Недiля Хрестопоклонна (19 березня), Недiля Iоана Лiствичника (26 березня) та Неділя Марiї Єгипетської (2 квітня). Шоста недiля посту (9 квітня) – Квiтна (Вербна). Пiсля цiєї недiлi починається Страсний тиждень (з 10 квітня), який завершується 16 квітня Великоднем.

Піст першої седмиці Великої Чотиридесятниці суворіший від інших седмиць за Статутом. Богослужіння перших днів Великого посту більш суворі, покаянні та менш урочисті.
В понеділок
, вівторок і четвер ранкові богослужіння складаються з утрені, часів, зображальних і вечірні. Літургії не звершуються. В середу і п'ятницю ранкові богослужіння складаються з утрені, часів, зображальних і Літургії Напередосвячених Дарів. Ввечері в перші чотири дні Великого посту на Великому повечір'ї відбувається читання Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Цей канон називається великим і за змістом, і за обсягом. Він містить в собі розповідь про різні епізоди Старого і Нового Завіту стосовно до душі людської, до її морального стану, спонукає утримуватися від зла і ревнувати про чесноти, наслідуючи добрим прикладам. Канон цей великий за силою покаянного почуття, весь він спрямований до того, щоб спонукати душу до покаяння. 
Великим постом
цей канон прочитується двічі. На першій седмиці він розділяється на 4 частини і прочитується в перші чотири дні. А на утрені четверга 5-ї седмиці він прочитується повністю.


Розглянемо коротко неділі та тижні Великого посту, спробуючи перейнятися їхнім богословським змістом.


Перший тиждень (седмиця) Великого посту розпочинається з понеділка, а не з неділі чи суботи саме тому, що кожен недільний день несе на собі відбиток "Малої Пасхи”. Піст на цьому тижні особливо суворий.

Перша неділя Великого посту –
НеділяТоржества Православ’я.
Історично це свято встановлене, як результат перемоги православних над іконоборцями. Тим не менше, воно й досі залишається глибоко символічним святом перемоги правдивої віри над марновіством, забобонами та впертою релігійною неграмотністю. Бути православним – це не тільки привілей, але й величезна відповідальність. У суперечках про те, чим ми спасаємось – вірою, чи добрими справами, у дійсності, праві обидві сторони. Не можна спастися добрими справами не маючи правої віри, але й не можна явити власну віру без добрих діл. Тож, це свято – свято духовного екзамену кожному християнину.
Цього дня звершується особливий подячний молебень, в якому Церква молиться про заблудлих або відпалих, про навернення їх на шлях істини. При архієрейському служінні в кафедральних соборах до цього молебного співу додається особливий Чин Православ'я, коли виголошуються анафеми різним єресям і псевдовченям, а після цього виголошується вічна пам'ять усім, що ревно працювали, православним християнам і особливо тим, хто багато послужив для затвердження православної віри.

 
В суботи 2-ї, 3-ї та 4-ї седмиць Великого Посту Церкова звершує особливе поминання спочилих, якщо на ці дні не припадають свята Знайдення Глави св. Іоана Предтечі, 40-ка мучеників Севастійських, Благовіщення або храмове свято.
Це батьківські поминальні суботи.
Якщо у вселенські батьківські суботи на перше місце ставиться поминання всіх покійних православних християн, і лише на додаток до цього - поминання наших покійних родичів, то в ці суботи поминання родичівставиться на перше місце. Поминання у вселенські суботи маютьсамостійне значення. А посилені заупокійні моління в суботи Великого посту встановлені як би в відшкодування того, що в буденні великопісні дні не може бути літургійного поминання.


Друга неділя Великого посту – Неділя Святителя Григорія Палами.
В цей день ми молитовно згадуємо великого святителя Церкви Христової Григорія Паламу, який на віки прославився благочестивим життям, втіленням на практиці справжнього чернечого ідеалу. Благословляючи його подвижницьку працю, Бог зволив йому стати голосом Вселенської Церкви і через численні віронавчальні та догматичні праці та проповіді, дозволив йому вчити нас правдивої віри та благочестя. Дивне поєднання в одній особі красномовства, богословської творчості та безмовності, монашої самотності на всі віки залишаються нам зразком для наслідування. У богослужінні 2-
їНеділі і наступної за нею седмиці 3-ї Свята Церква вдруге звертається до притчі про блудного сина.


Третя неділя Великого посту – Хрестопоклонна, присвячена поклонінню Чесному і Животворчому Хресту. Богослужіння має ту особливість, що на утреній після співу Великого славослів'я, звершується винесення Хреста з вівтаря на середину храму для духовного підбадьорення віруючих, які прямують шляхом Чотиридесятниці. Здійснюється триразове поклоніння Хресту зі співом "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико і святе Воскресіння Твоє славимо" та особливих стихир. Хрест залишається на середині храму до п'ятниці наступної седмиці. Споглядаючи на Хрест, ми згадуємо, що зазнав заради нас Господь, і нам легше нести наші труди і тяготи. Хрест Христовий є знаменом перемоги і слави, він нерозривно пов'язаний з Воскресінням і втішає нас сподіванням і надією, зміцнює в подвигах Великого посту.  Для всіх віруючих він є добрим нагадуванням про те, що вслід за Голгофою неминуче настане перемога життя над смертю, а правди над злом. У цей день усі богомольці мають можливість поклонитися та прикластись до великої святині. У богослужінні 3-ї Неділі і наступної за нею седмиці 4-ї Свята Церква, як і в першу підготовчу неділю, звертається до притчі про митаря і фарисея.


Четверта неділя Великого посту – Святого Іоана Ліствичника.
Цей чернець з Синайської гори
, що жив у VI cт., провів у подвигах усе своє свідоме життя (з сімнадцяти до вісімдесяти років). За час свого пустельницького життя святий Іоан склав багато повчань, необхідних нам для духовного вдосконалення. Найвідоміша його праця "Ліствиця", тобто Драбина духовного вдосконалення. Перша ступінь цієї Ліствиці - страх Божий, найвища її ступінь - любов.У тридцяти її розділах святий чернець розповів про шлях душі людини до досконалості, від землі до неба.Євангельське читання цього недільного дня оповідає про зцілення Господом біснуватого отрока зі словами, що злий дух «виганяється тільки молитвою й постом». В основу богослужіння 4-ї Неділі і наступної за нею 5-ї седмиці покладена притча про впавшого в розбійники, з яким порівнюється грішна душа, зранена й уражена, немов розбійниками, своїми пристрастями. А лікування і зцілення вона може очікувати лише від милосердя Спасителя.


У четвер 5-го тижня Великого посту на утрені єдиний раз у році повністю прочитується Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського. З'єднується він з каноном преподобної Марії Єгипетської. Крім того, прочитується з амвона житіє преподобної Марії Єгипетської, розділене на дві статті (дві частини). Тому служба ця називається "Стоянням преподобної Марії Єгипетської" або "Маріїним стоянням".
Великий канон читався на першій седмиці Великого посту, розділений на чотири частини. Тепер він читається повністю, щоб знову зворушити нашу ревність до подвигу покаяння і посту, вдихнути в нас сили і рішучість до гідного закінчення Святої Чотиридесятниці. Великий канон здатний пом'якшити саму жорстоку душу і воздвигнути її до покаяння та сокрушіння. Також і житіє преподобної Марії наповнене великим повчанням і розчуленням. Воно дає велику розраду тим, що згрішили, показуючи невимовне Боже Чоловіколюбство і милість до людини, яка щпро кається.


У суботу п'ятої седмиці на утрені співається Акафіст Пресвятій Богородиці. Служба ця була встановлена в пам'ять неодноразового визволення Константинополя від ворогів захистом Матері Божої. І заради багатьох чудес Пресвятої Богородиці ми святкуємо це свято, іменуючи його святом ПохвалиПресвятої Богородиці. Згадуючи визволення Константинополя від видимих ворогів, ми молимо Царицю Небесну про звільнення наших душ від ворогів невидимих, від рабства пристрастей. Звертаючисьдо Матері Божої як до Споручниці грішних, ми просимо Її допомоги в трудах молитви і покаяння. Свята Церква утверджує нас в надії на заступництво і допомогу Пресвятої Богородиці, Яка ніколи не залишала без допомоги скорботних і стражденних.


П’ята неділя Великого посту– Преподобної Марії Єгипетської.
Ця свята подвижниця благочестя раніше свого покаяння була вражена пристрастю блуду й багато цим грішила. Однак, з Божою допомогою, не лише змогла перебороти цю пристрасть, але й у своєму духовному подвигу стала подібною ангелам небесним, які плоті взагалі не мають. Поруч з сонмом інших святих подвижників свята преподобна Марія є прикладом для наслідкуванням та нашою небесною заступницею в час плотської боротьби та спокус. Цей день вчить, що ніколи не можна впадати у відчай, думаючи про безліч своїх гріхів. Свята Марія Єгипетська мала їх не менше нас, але власним прикладом явила те, що всі вони можуть бути переможені Божою Благодаттю і ретельною працею над собою. Євангельське читання цього дня наші думки вже звертає до Страждан
ь Христових і до Голгофи.


У п’ятницю тижня
Ваїй (7 квітня) – закінчується Свята Чотиридесятниця. Тому під час вечірнього богослужіння вже співається, що: "душекорисну звершили Чотиридесятницю".


Наступного дня (8 квітня) – Лазарева субота.
Богослужіння
цієї суботи згадують чудесне воскресіння Спасителем свого товариша Лазаря, названого тридневним. Під час воскресіння він вже три дні був у гробі. Після воскресіння Ісусом Христом праведний Лазар ще кілька років служив Церкві в сані єпископа.

Створивши чудо воскресінняЛазаря, Господь Ісус Христос іде до Єрусалиму, де Йому належить зазнати страждання і прийняти хресну смерть заради нашого спасіння. Безліч народу зібралося тоді в Єрусалимі перед святом юдейської Пасхи. Звичайно, чутки про дивне воскресіння Лазаря поширювалися швидко, і люди хотіли бачити Чудотворця.


Шоста неділя Великого посту (9 квітня) Ваїй,Вербна, Квітна неділя.
Це день, вшанований Церквою на згадку урочистого входу Господнього в Єрусалим. Під час святкового богослужіння християни згадують про те, як за тиждень до Своїх святих страждань, Спаситель наш Ісус Христос урочисто в’їзджає у місто, щоб там постраждати за гріхи всього світу. Цей день сумний та радісний водночас. З одного боку ми радіємо, що в Христі багато хто вперше побачив Бога, а Церква вперше торжествувала, бачачи свого Спасителя Царем, а з іншого – нас не може не вражати лицемірство безумного натовпу, який вже незадовго, всього за чотири дні, з такою ж ревністю кричатиме Понтію Пилату: “Розіпни Його”!  Урочистий вхід в Єрусалим ще більше озлобив ворогів Христових. Тому вони вирішили діяти невідкладно, але таємно, так як загальне тріумфування і прихильність народу до Ісуса, перешкоджало їм відкрито застосувати силу.
Свято Входу Господнього в Єрусалим належить до числа двунадесятих свят. Звершуються тільки богослужіння свята, недільна служба опускається. На утрені після Євангелія читається молитва на благословення ваїй - фінікових, пальмових гілок (або верб у нас). Літургія звершується за чином святителя Іоана Золотоустого.


Потім настає Страсний тиждень
(з 10 по 15 квітня).
Це особливий час, що розділяє Великдень від Чотиридесятниці. І якщо, за свідченнями святих отців, під час сорокаденного посту людина йде до Бога, то під час Страсного тижня вже Сам Бог йде назустріч до людини, щоб спасти її від влади гріха та смерті. Слово “страсна” – від старослов’янського слова – “стражденна”. Під час цих днів ми з усією увагою згадуємо останні хвилини життя на землі, страждання та хресну смерть заради нас Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Богослужіння цієї седмиці, починаючи з вечірні, яка служиться ввечері в Неділю Квітн
у, поступово веде нас по стопах Господа. З увагою і благоговінням Свята Церква слідує у ці дні за Христом Спасителем, згадуючи ті події, якими були наповнені останні дні земного життя Христа. Символічно православний храм у ці дні являє собою то Сіонську горницю, то Гефсиманію, то Голгофу. Служба звершується тільки по Тріоді, служби святим з Мінеї вичитуються на повечір'ях в попередні дні. Не звершуються ні поминання померлих, ні молебні.В перші три дні Страсної седмиці служиться Літургія Напередосвячених Дарів.

У Церковній традиції прийнято кожен день цього тижня називати
Великим.


У Великий Понеділок під час богослужіння ми згадуємо Йосифа Прекрасного, проданого баратами в Єгипет за 20 срібняків, прокляття неплідної смоквниці, притчу про злих вонаградарів, пророцтво про зруйнування Єрусалиму римлянами і про кінець світу.


У Великий Вівторок  під час богослужіння згадуємо притчі Христові про десять мудрих дів і про таланти, а також чуємо пророцтво про Страшний суд.


У Велику Середу молитовно згадуємо покаяння грішниці, яка вилила дорогоцінне миро на ноги Спасителю та Юдину зраду.


У Великий Четвер звершуємо спомин Таємної Вечері та заснування Спасителем святого Таїнства Євхаристії. Літургія служиться за чином святителя Василія Великого і поєднана з вечірньою. Замість Херувимської пісні, замість причасного і замість "Нехай повні будутьвуста наші ..." співається:"Вечері Твоєї тайної, Сину Божий…".  Після заамвонної молитви в кафедральних соборах здійснюється Чин омивання ніг, в якому зображується, як Христос умив ноги Своїм учням, читається Євангеліє, яке розповідає про цю подію. Архієрей зображує Христа, а священики – 12-ть учнів Христових.


У Велику П’ятницю згадуємо про взяття Спасителя під варту та неправедний суд над Ним, Святі та Спасительні страждання (Страсті), смерть та погребіння Господа в гробниці Йосифа Аримафейського. Хресна смерть, на яку засуджений був Ісус Христос, належить до винаходів нелюдської жорстокості і була найжахливішою і самою ганебноюіз страт. Всі богослужіння цього дня присвячені спогаду страждань і хресної смерті Спасителя. На утрені Великого П'ятка читається 12 Євангельських читань, які розповідають про події цих днів, починаючи з Тайної Вечері, потім про зраду і страждання Спасителя, Його хресну смерть і поховання. Ці Євангельські читання віряни в храмі слухають із запаленими свічками. Прийнято після останнього читання не гасити свічку і приносити цей вогонь додому. Літургія у Велику П'ятницю не служиться, тому що у цей день Жертва принесена на Голгофі.
У цей день
встанослено суворий піст. На вечірній, яка звершується о третій годині дня, в час смерті Ісуса Христа на хресті, при співі тропаря "Благообразний Йосиф з древа знявши Пречисте Тіло Твоє ..."священнослужителі піднімають Плащаницю (плат із зображенням Господа, що лежить у гробі) з Престолу, як би з Голгофи, і виносять на середину храму. Та велична скорбота, якою перейняті піснеспіви Великого П'ятка, навряд чи може залишити когось байдужим і зворушує до глибини душі.
Повечір'я служиться мале. На ньому читається дивовижний канон
"Плач Богоматері при Хресті". Після співу Великого славослів'я на утрішній Великої Суботи при співі "Святий Боже ..." Плащаниця піднімається і виноситься священнослужителями з храму, обноситься навколо нього, зображуючи поховання Господа. Настоятель тримає в руках Євангеліє і йде під Плащаницею. На внесення Плащаниці назад в храм, співається тропар "Благообразний Йосиф ..." і читається паремія, в якій розповідається бачення пророка Єзекіїля про майбутнє воскресіння мертвих. Потім слідує читання Апостола, в якому говориться, що Господь є наша Пасха, наш Викупитель, читається Євангеліє, яке розповідає про запечатання гробу Господнього і приставлення до нього варти.


У Велику Суботу(Велика Преблагословенна субота - так іменує цей день Свята Церква)згадуємо про Перебування Господа тілом у гробі, зішестя душею до пекла й одночасне перебування Спасителя на Престолі з Отцем та Святим Духом. Літургія служиться за чином святителя Василія Великого і по'єднується з вечірньою. На вечірній на "Господи взиваю…" вже співаються Воскресні стихири 1-го гласу. Після піснеспіву"Світе тихий" читаються 15 паремій. Після читання 6-ї паремії, що оповідає про чудесний перехід євреїв через Червоне море, співці співають слова Біблійної пісні "Славно бо прославився".
На Літургії замість Трисвятого співається "Всі ті, що у Христа хрестилися, у Христа зодягнулися ...", що нагадує про звичай охрещувати оголошених у Велику Суботу. Потім співається прокимен  "Вся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі ...", після чого читається Апостол. Після апостольського читання перед читанням Євангелія замість "Алилуя" співається: "Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи". Під час цього співу у вівтарі священнослужителі змінюють облачення з чорних постових на білі. Також змінюються на біле облачення престолу і аналоїв в храмі. Таким чином, до часу читання Євангелія, яке сповіщає про Воскресіння Христове, все облачається в світлі ризи.
Замість Херувимської співається пісня "Так мовчить всяка плоть людська ...". Замість "Достойно" - ірмос 9-ї пісні канону: "Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина...". Причасний – "Встав, немов зі сну, Господь, і воскрес, спасаючи нас".
Після Літургії буває благословення хлібів і вина, якими раніше підкріплювали себе для слухання читання книги Діянь апостольських і подальшої Великодньої служби, тому в давнину Літургія в цей день служилась ввечері. За сучасною практикою, Літургію у Велику суботу служать вранці. Увечері читається книга Діянь апостольських (повністю), після чого слідує Полуношниця, на якій співається канон Великої суботи. По закінченні полуношниці або під час її, всі священнослужителі в облаченні благоговійно переносять Плащаницю у вівтар і покладають на Престол. На Престолі Плащаниця залишається до свята Вознесіння Господнього, в пам'ять сорокаденного перебування Ісуса Христа на землі після Свого Воскресіння.


Великою суботою завершується Великий піст і ми радісно святкуємо Воскресіння Христове – цю реальну історичну подію, під час якої
Спаситель наш Ісус Христос, після триденного перебування в гробі, "смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував". Це означає, що кожен з нас тепер має надію після тілесної смерті отримати вічне життя з Богом. Це серцевина всього християнського богослів’я та сенс всього людського буття, бо якщо б Христос не Воскрес, то вся наша віра марна. Вшановуючи цю подію, християни зробили спомин про Воскресіння Господнє центральною подією і свого літургічного календаря. Так само, як все наше життя минає у підготовці до власного воскресіння після смерті та зустрічі з Богом Живим, так і весь наш церковний рік готує нас до зустрічі з Воскреслим Спасителем у святі Великодня. Під час православних богослужінь віруючі не просто згадують визнаний історичний факт, але й з Волі Божої, можуть пережити його знову на власному досвіді. Таке чудо, за нашою вірою, щодня нам являє Господь.


Так, дуже коротко та схематично, можна окреслити тематику православних богослужінь від першої, підготовчої неділі до Великого посту, до останнього дня перед Великоднем.

Цей час – час духовної весни, час відродження та зцілення наших душ. Намагаймося якомога ретельніше використати пропоновані нам Церквою засоби до спасіння, вбачаючи в багатих та глибоких зовнішніх обрядах вираження власного духовного стану. Бо піст – це не мета, а засіб досягнення, стяжання Святого Духа, власного преображення та обоження. Тому покаяння, прощення, очищення, освячення, спасіння – це ті теми та завдання, про які нам варто особливо піклуватися в ці дні. Бо лише по-справжньому переживши їх на власному досвіді, ми зможемо в повній мірі зрозуміти велич та силу слів, що незабаром лунатимуть по всій вселенній: "Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував".


Важливо розуміти, що, готуючись до Великодня, християни готують свою душу не просто до зустрічі конкретної дати в календарі. Зустрічаючи щорічно Святу Пасху, ми одночасно готуємо душу до тієї Пасхи, що очікує нас в Царстві Божому. Свято із Свят, яке ми святково та урочисто вшановуємо щороку, є дивним відблиском Вічної Пасхи Господньої. Тож, напевно, зараз можна сказати й про те, що той, хто правильно святкує це свято тут, за життя, вже зараз прилучається до Божого Світла майбутнього. І, навпаки – той, хто не спробує духовних дарів Пасхи земної, аж ніяк не має підстав зустріти її після того, як буде покладений до гробу.

Вічність ми обираємо собі самі...